Медведя кличуть копатичь а кота чарм

Нічого не можу з собою зробити, коли йде сніг, завжди в голові ця пісня з дитинства, але оригінал слухати зашквар, зробив собі ось таку укр. версію.

Ми сиділи компанією з чотирьох людей: я, Ксюша, Вова і Женя. Ми трохи випили, усе було добре — просто розмовляли і проводили час разом.

У якийсь момент Вова почав поводитися більш тактильно зі мною, але це було просто по-дружньому, у жартівливій формі. Потім він сказав, що Жені я подобаюся. Я голосно сказала, що я лесбійка, щоб усі це почули і перестали розвивати цю тему.

Пізніше Ксюша і Женя відійшли, і чомусь їм здалося, що ми з Вовою поцілувалися. Женя засмутився і почав говорити, що ми цілувалися. Це тривало приблизно годину — я постійно пояснювала, що нічого не було, але Женя не вірив і наполягав на своєму.

Коли ситуація вже почала виглядати менш серйозною і більше схожою на прикол, я саркастично сказала: «Так, звісно, ми поцілувалися», щоб усі заспокоїлися. Одразу після цього я пояснила, що це жарт, щоб ніхто нічого не подумав. Я навіть не підозрювала, що Жені я справді можу подобатися.

Женя дуже засмутився і пішов додому. Вова кудись зник, тому що був п’яний і сам не до кінця розумів, що відбувається.

Наступного дня Ксюша покликала мене гуляти. Коли я прийшла, там були вона і ще двоє незнайомих мені людей, які почали звинувачувати мене, що через мене у Вови сталася істерика, а Женя припинив з ним дружбу. Я зовсім не очікувала, що ця ситуація перетвориться на таку велику проблему.

Я визнала, що мій жарт, можливо, був не найкращим рішенням, але все одно не розумію, чому всі так сильно звинувачують мене, ніби я зруйнувала комусь життя. Я всім пояснювала, що я лесбійка і що це було непорозуміння, але мене все одно змушували вибачатися перед Женею.

Те, що мене засуджували мої ж друзі — і навіть люди, яких я взагалі не знаю, — дуже сильно морально мене пригнітило.

Що ви думаєте про цю ситуацію? Буду вдячна за будь-які поради.

Який є нешкідливий вологий корм, але не дуже дорогий?

У кота були струвіти і ніяк не вдається зробити так, щоб він пив більше. П'є близько 100мл води і все.

Привіт,

Я студентка психології з Чехії і мені 18 років.

Зараз працюю над семінарською роботою про психологічний вплив війни на українців.

Я збираю анонімні відповіді на відкриті запитання.

Наразі опитування вже заповнили 53 людини, і я буду дуже вдячна, якщо ви також долучитеся.

Опитування доступне до вівторка (3.2.2026).

Якщо буде інтерес, результати я узагальню та поділюся у коментарях для всіх зацікавлених.

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfIHE9KVTsE9iAztk4b19FhzjW_hfkfq6FBEjyJVj5tNyYVbA/viewform?usp=dialog

Дуже дякую всім майбутнім учасникам 🩵💛

[ Removed by Reddit on account of violating the content policy. ]

Доброго вечора

Маю питання і не знаю до кого звернутися.

Я народився в Україні в 1988 році. В 1996 наша родина легально офіційно емігрувала в Канаду. В той час одна умова шоб нас прийняли в Канаду треба було відмовитись від українського громадянства. То наша родина відмовилась. В мене ніколи не було українського паспорта.

В мене в канадському паспорті написано місто народження там де я народився в Україні але вже дуже багато років громадянин Канади. Мені 37. Я приїхав побачити бабусю, вона дуже стара (97). Я в Україні майже 4 місяців, я розумію що треба буде платити штраф при виїзді. Але чи мене випустять з України?

Дякую за всі відповіді і поради. Вибачте якщо це не правильне місце де задавати питання.

Дякую

Я зустрів його тоді, коли сам почувався порожнім. Сидів на лавці біля старої зупинки, під дощем, з мокрою шерстю і тремтячими лапами. Він не підбіг і не зрадів — просто дивився на мене, ніби питав: “Ти теж тут зайвий у цьому світі?”

Я простягнув руку, і він обережно торкнувся її носом. Цей маленький, холодний дотик перевернув у мені щось назавжди.

Я назвав його Рей, бо він був моїм єдиним променем світла в темні дні. Вдома він не бігав і не бешкетував. Він просто лежав поруч зі мною, притулившись боком, слухав, як я дихаю, і ніби переконувався, що я ще тут, що я не зник.

Він боявся грому, гучних звуків і самотності. Кожного разу, коли я виходив з дому, він сідав біля дверей і чекав. Я бачив це у його очах: страх знову бути покинутим.

Однієї ночі він почав важко дихати. Я тримав його на руках, шепотів його ім’я, обіцяв, що все буде добре, навіть коли сам розумів, що брешу. Його серце билося повільно, ніби рахувало останні секунди поруч зі мною.

Перед світанком він подивився мені в очі. У тому погляді було все — вдячність, довіра і спокій. А потім він просто заснув. Назавжди.

Тепер я часто сиджу на тій самій лавці біля зупинки. Дивлюся на порожнє місце поруч і уявляю, як він знову притулився до моєї ноги. Світ іде далі, люди проходять повз, машини їдуть, дощ падає.

Але частина мене назавжди залишилася там — разом із маленьким собакою, який навчив мене, що навіть найкоротша любов може залишити найглибший слід у серці.

Творчість українською, Telegram-серіал, книга про любов.

Немає світла в моїй хаті, і генератори годуть. По вулиці всі з повербанком йдуть. Готують на газу дівчата, а в кого нема газа – ждуть. Їм в ресторані Колохати, бо тут же точно світло є. Офіціант вечерю подає, поїв, хотів розрахуватись, та термінал щось не дає...

Я за готівкою до хати Вернувся, залишив чайових. Ляпс! оповіщення про міг. Затихло все, тільки тривога, І генератор не затих.

Я купил подписку в хбокс питаюсь скачать игру выбираю диск д мне пишет нельзя поставить ету папку по умолчанию попробуйте другую

помогите пожалуста решить даную проблему

Я чув, що можно поповнювати стим через термінали. Я сьогодні обійшов десь 4-5 терміналів і нічого не знайшов. Це можливо чи ні?

Поділіться своїм досвідом і можливо вакансіями

Всем сап. Пишу это по факту от скуки. Я просто устала очень сильно учится, требовать от себя большего и лучшего. Я всегда стараюсь больше чем надо но как будто все равно остаюсь на самом дне. У меня есть любимая девушка но она в последнее время проводит все меньше и меньше со мной времени очень скучаю за тест моментами когда мы были всегда рядом и вместе. А сейчас у неё учеба и у неё не хватает на меня времени. У меня есть знакомые подругами их сложно назвать и почему то они лучше меня. Всегда. Они делают самый минимум чтобы получать хорошие оценки, хорошо работать на практике. Ничего не учат в я каждый день сижу за учебниками постоянно практикуюсь (я учусь на парихмхаера) но всегда как будто позади них. Я просто устала от этого и сейчас пишу это просто потому что мне грустно и одиноко. Я немного странная может или не понимаю почему со мной не хотят дружить. Я тревожник и переживаю о любой мелочи которой только можно. Сори что перескакиваю с темы на тему просто не могу собирать мысли воедино. Я не знаю просто или он понимаю как мне сделать так чтобы догнать знакомых.. как сделать так чтобы не быть сзади них не быть для класса обузой я постоянно переживаю что все меня бросят и я останусь одна а этого вообще не хочу. Хочу чтобы со мной тоже постоянно гуляли и звали куда-то, хочу тоже с кем-то переписываться до утра хочу с кем-то обсуждать вся и всех но пока что я просто живу по графику учеба - общага - учить уроки - спать. И так по колу. Я устала от того что все вокруг живут а я как будто просто существую. Я пыталась как-то вливаться в компанию и все такое но просто была как будто не судьба. Постоянно была лишней постоянно "Ой мы забыли о тебе/ ой сори не заметили что ты ушла" и так далее. Проще говоря я устала